Підбузький мистецький ліцей імені Е. Миська

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє людство. До них належить й ім'я великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. Тому і не дивно, що поет писав: "Історія мого життя становить частину історії моєї Батьківщини". Шевченко вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, а й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв'язаний.

У своєму "Заповіті" він писав:

21 лютого в Художньому музеї М. Біласа в Трускавці відбулося відкриття виставки творчих робіт учнів Підбузької спеціалізованої школи-інтернату "Мала академія мистецтв імені Е. Миська".

Відвідувачам представлені живописні роботи на полотні та папері, графіка, малярство на склі.

Міжнародний день рідної мови – це відносно молоде свято. До календарів усього світу воно ввійшло тільки в 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть. Де і коли зародилася традиція Міжнародного дня рідної мови?

  Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в нас.

20 лютого Україна вшановує Героїв Небесної Сотні. В Малій академії мистецтв імені Е. Миська також вшанували пам'ять Героїв. Класний керівник 7-го класу Залокоцька Г. І. разом зі своїми учнями провели вечір-пам'яті "Герої не вмирають!". Зворушлива поезія, пісні, які брали за душу кожного та моторошне відео тих подій повернули нас у 2014 рік.

   Ці люди – справжні герої. Але герої не вмирають! Мільйони українців віддали свої життя за власну націю і державу. Захисники нашої Вітчизни поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні завжди пам'ятати. Нас убивали, нищили голодоморами, вивозили до Сибіру, саджали по тюрмах. Але українська нація – нескорена і вільна! Зараз розпочинається відлік новітньої історії України. Небесна Сотня виконала свою земну місію. Тепер наша черга.

Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
"На порох стерти, перебити!" – 
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей – не перемогти!
Микола Луків

100 років віддаляє нас від тої трагічної події, коли українська молодь – курсанти, студенти, гімназисти – прийняла нерівний бій з більшовицькою навалою біля станції Крути. Вони боролися за Україну. Вони боролися, щоб ми перемогли!