Український скульптор народився 21 травня 1929 року в Устриках-Долішніх (нині Польща).
Народний художник УРСР (1978). Дійсний член Академії мистецтв України (від 1996). Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1972).
Увесь життєвий і творчий шлях Миська пов'язаний зі Львовом. Тут він здобув художню освіту — 1956 закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (педагог І. Севера). Як скульптор Мисько — майстер портретного жанру української плястики другої половини 20 століття. Увіковічив образи О. Новаківського (1960), О. Кульчицької (1957-1960), Я. Музики, О. Гончара, П. Жолтовського, С. Гординського, художників Ф. Нірода (1957), Л. Левицького (1966) та ін.
Мисько також автор портретної галереї відомих учених, художників, письменників, громадських діячів. З-під різця майстра вийшли скульптурні портрети Данила Галицького, Івана Франка (1964), Василя Стефаника (1971), кардинала Йосифа Сліпого, Р. Іваничука (1970), Р. Лубківського (1977). Монумент Бойової слави радянських збройних сил (1969-1970) — у співавторстві.
Довголітній голова Львівської Спілки художників, він наприкінці 1980—х очолював Фонд культури. Мисько — академік-засновник Академії мистецтв України.
Понад десятиліття очолював Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв).